пов'язане з ручнакою
працею. Ознайомлення з вишивкою й оволодіння
технікою вихователь
планує в цьому віці на спеціальних заняттях. У зміст
роботи з дітьми входить насамперед ознайомлення з необхідними для
вишивання
матеріалами : тканиною, нитками, голкою, наперстком тощо.
Так , ознойомлюючи дітей з подільською
вишивкою, вихователь
робить акцент на
тому , що на Тернопільщині , наприклад , вишивали
бавовняними нитками
і лише окремі елементи обводили кольоровими
нитками ,а на
Поліссі для вишивання використовували лляні ,конопляні
і шерстяні нитки . Особливий інтерес виникає у
дітей , коли вихователь
пояснює вишивання
на Галичини. Традиційно у цьому краї
поряд з
вищезгаданими
матеріалами використовувались зсукані
сплетені нитки,
шовкові , срібні,
золоті і металеві нитки, муліне, бісер, сап' ян, гудзики,
коралі, головки
металевих цвяхів " бобрики " та ін.
Вибір ниток залежав від сукна і
полотна, на якому вишивали, а вибір
кольору - від
мотивів і призначення одягу. Так, червоний
колір означав
квіти, любов, а
зелений - зелені трави, голубий - чисте, безхмарне небо,
чорний - журбу,
жовтий - достиглі в полі колоски. Кожний колір має своє
місце і
призначення. Чорний, зелений, фіолетовий, жовтий - чолчвічі
кольори . Жінка
носить лише голубий бережечок на сорочці, ромбики
в ромбиках
( у три ромбики ) у вигляді тризубця.Тризубець - родинний
амулет : справа
батько, зліва - мати, а посередині - маленькі діти, яких
виховує родина.
Білим кольором по білому вишивали як
запоруку чистого духу і
здоров'я. Дітям
вишивали тільки голубі ромби. По одягу читали долю
і вік дівчини.
Далі вихователь детально планує
розгляд і аналіз тих традиційних
тканин, на яких
вишивали народні умільці в більшості регіонів України.
Це було домоткатне
вибілене сонцем і водою лляне полотно, яким
славились українці
далеко за межами держави. Для вишивки кептариків,
сердаків, кожухів
використовували сукно, виченене хутро.
Поряд з вишивкою майже в кожному
регіоні України вироби
оздоблювали різними
мережками. Дітям варто пояснити, що мережка
виконувала функції
з'єднувального шва. Багаті і різні художні традиції
української
вишивки. Ввони міцно пов'язані з давніми повір'ями,
звичаями й
обрядами, багаті стародавні мотиви, своєрідними знаками -
символами, так
званими оберегами.Саме вони повинні були оберігати
від злих духів,
тому ними прикрашали одяг і для дорослих, і для дітей.
Має своє символічне
глибоко традиційне значення і кожний знак на
вишивці.
Створюючи орнамент, народні
вишивальниці весь час зверталися
до природи,творчо осмислювали предмети і
явища, їх барвистий колорит і
прагнули все
відтворити у вишивці : прямі лінії символізували землю,
а хвилясті - воду,
вертикальні хвилясті - двщ, а трикутники - гори, дві
схрещені лінії -
блискавку, а ромб, коло чи квадрат - вогонь.
Жіноча постать символізувала богиню
життя , дерево з розлогими
гілками - родючість
землі , птахи - настання весни , врожай , а кінь і олень
- благополуччя.
Усвідомлюючи історичне минуле нашого
народу , доцільно у старшому
віці розповісти дітям
і про історію виникнення вишивки , її розвиток і
вдосконалення
техніки спільно з розвитком держави загалом. Притаманність
кожному регіону
своїх особливостей орнаменту, техніки і королиту дітям
слід пояснити також
багатством і неповторністю природи. У старшому
дошкільному віці
вихователь поступово готує дітей до сприйняття художніх
і технічних
особливостей орнаменту різних регіонів України. Діти
розглядають у зв'язку з цим ілюстрації у книжках ,
листівки , репродукції ,
альбоми зразків вишивки ,
святкових костюмів тощо , Вихователь може
також організувати виставки таких робіт у кімнаті або в залі і
постійно
спрямовує свою діяльність на
розвиток художнього сприймання дітей .На
заключному етапі
цієї роботи вихователь пропонує дітям з кількох
орнаментів скласти
свій для оздоблення того чи іншого вибору з
урахуванням бажання
дітей.
Для того щоб самостійно передавала у
вишивці свої враження про цей
вид народного
промислу, вона повинна вміти вільно користуватися
відповідними
засобами і знаряддями праці. Якщо художній досвід на
заняттях передають
головним чином дорослі, то поза ними діти повинні
самостійно
використовувати набуті знання і вміння. У тих випадках , коли
вихователь
підтримує в дітей прагнення знову повернутися до вишивки ,
він намагається
посилити інтерес , відчуття радості за самостійно виконану
роботу , продумати
елементи ускладнення її змісту і форми .
Пропозиції педагога не повинні бути
настирливими і мають повністю
залежати від
бажання дітей , змісту їхніх задумів, розвитку допитливості,
мотивів. Роботи ,
які виконують діти з власної ініціативи, є особливо
улюбленими і
привабливими для дітей. Саме вони стимулюють дитячу уяву ,
активність і
самодіяльність. Керуючи роботою дітей у години ручної праці ,
вихователь
допомогає ім планувати роботу , уникати квапливості , доводити
задум до кінця .Для цього педагогу варто попередньо
поговорити з кожною
дитиною , з'ясувати
задум кожної вишивки і техніку її виконання.
Вихователяві треба
продумати , як допомогти кожній дитині
втілити
передбачений задум
, адже він виступає як порадник , зацікавленний
майбутнім виробом ,
не диктує , як та що робити, а жваво обговорює з дітьми
етапи і хід роботи
, техніку використання голки, наперстка, прийоми
безпеки.
Зважаючи на те , що дошкільники часто не
можуть відразу закінчити
свою роботу , їм
протонують продовжити її наступного разу. Це дуже
важливо тоді , коли
діти працюють самостійно кожен над своїм візерунком.
Вихователь
включається у процес, спостерігає, аналізує, допомогає. Він
пропонує дітям
придивитись до робіт один одного, щоб через наслідування
зміцнити інтерес і
бажання дітей.
У сприятливі пори року вишивання
доцільно організовувати на
майданчику за
столом під час прогулянки в другій половині дня.
Вихователю слід мати на увазі, що не
можно перетвррювати
захоплення дітей
вишиванням поза заняттями з ручної праці
в
допоміжні форми
роботи. Для художнього розвитку кожної дитини,
формування вмінь і
навичок у тих, хто має добре вираженний інтерес
до вишивання,
вихователь може організувати гурток " Умілі ручки " ,
тому що одних лише
занять для розвитку відповідних нахилів і здібностей,
виховання стійкого
інтересу і вміння вибирати на свій смак улюблену
справу не досить.
Створюючи належні умови для
вишивання, вихователь повинен
враховувати, що
воно не обов'язкове для всіх, а приваблює лише тих,
хто любить це
робити.
Керівництво цією діяльністю вимагає
від вихователя чуйності,
уваги до інтересів
і задумів дітей, створення сприятливих умов для
розвитку їхніх
творчих здібностей.
Комментариев нет:
Отправить комментарий