Бесіда на тему " Запах".

Відгадування загадки:
Ось гора, а в горі — дві глибокі нори. У цих норах повітря бродить: то заходить, то виходить.(Ніс.)

Виразний переказ тексту «Що і як пахне» (За В. Сухомлинським)
Тихий осінній день. У яблуневому саду літають птахи. Вони прилетіли до яблучка, що впало й лежить на землі. З нього тече солодкий сік. Дивляться пташки на яблучко... Зайшло сонце.А в саду пахнуть яблука, нагріті сонцем. Уже й місяць виплив на небо, а яблука пахнуть гарячим сонцем.

Інформація дорослого із завданнями під час розповіді.
І навіщо вони нам потрібні — ці носи? Одні тільки неприємності з ними. То розіб'єш його, падаючи з гірки. То з нього тече. Навіть хустинку для нього спеціальну придумали — носову. А дихати ми й ротом можемо. Хіба не так? Так, але й не так.

Ніс важливий для нас не менше за інші органи. І дихати бажано саме носом, а не ротом. Чому?
Повітря, потрапляючи в ніс, проходить через два коридори, стінки яких вкриті волосинками. Ви самі можете їх побачити, якщо глянете в дзеркальце. Волосинки виконують роль охоронців. Вони не пропускають у ніс порошинки. Далі повітря проходить через лабіринт. (Можна показати малюнок — ніс у розрізі.) Стінки лабіринту вкриті липкою рідиною — слизом.

До цієї рідини прилипають мікроби, які намагаються пробратися до нашого організму.
Крім того, проходячи лабіринтами, повітря зігрівається. Тож у легені воно потрапляє вже теплим та очищеним від мікробів.
А ще ніс швидко реагує на запахи й першим повідомляє мозок про непридатне для дихання повітря (газ, хімічні запахи).
І чи змогли б ми насолоджуватися чудовим запахом квітів, коли б не наш чудовий ніс?

Педагог пропонує дітям намалювати свій ніс на схемі «обличчя», попередньо намальоване ним.
Знайомство з правилами гігієни й охорони органів нюху
Не можна колупати в носі пальцем, а тим більше гострим предметом.
Не можна засовувати в ніс сторонні предмети.
Під час нежитю не можна сильно сякатися, а також втягувати слиз у себе. Це може призвести до запалення середнього вуха.
Не можна користуватися чужою носовою хустинкою. Кожен член родини повинен мати свою особисту хустинку. Носова хустинка завжди має бути свіжою.

Нежить. Найчастіше застуда починається з нежитю. Ніс першим вступає в бій з мікробами. Насамперед, він починає виробляти якнайбільше слизу. З його допомогою ніс намагається затримати навалу мікробів, не давши їм проникнути в горло й до легень. Коли слизу стає дуже багато, ніс намагається звільнитися від нього. Як? А от так: А-Ап-Чхи! Але при чханні слід прикривати ніс хустинкою, інакше своїми мікробами ми можемо заразити всіх, хто перебуває поруч.

Як боротися з нежитем?
Згадайте: що робить ваша мама, коли у вас починається нежить?

Гра «Чий ніс кращий?»
Представникам кожної команди зав'язують очі й підносять до носа різні пахучі предмети. Той, хто не вгадав, вибуває із подальшого змагання. Таким чином з'ясовують, у кого «найкращій ніс». Спочатку пропонують понюхати яблуко, лимон, банан, мило, зубну пасту. А потім завдані ускладнюють — підносять до носа спеції: гвоздику, корицю тощо. Але для цього потрібно попередньо познайомити дітей із цими запахами.

Гра «Запах ялинки»
Дітям зав'язують очі. Разом із «поводирем» вони ходять по групі й шукають «ялинку (дезодорант хвої), мандарини, печиво з ваніліном, з корицею, ароматичні мішечки з м'ято» чебрецем, звіробоєм.

Гра «Наші помічники»
У тварин ніс «працює» краще. Наприклад, коні й собаки знайдуть свого господаря за запахом на великій відстані.

За професіями собаки бувають:
—міліцейські;
—прикордонники;
—службово-пошукові;
—санітари;
—рятувальники (шукають людей під снігом, у завалах).

Гра «Малювання запахів»
Дітям дають понюхати різні предмети, продукти, ефірні масла. Вони нюхають, і кожен знаходить для себе найприємніший запах. А потім цей запах потрібно передати в кольорі та фори за допомогою фарб, кольорових крейдинок, олівців.
- не можна близько підходити до того, хто чхає, й ходити в мокрому одязі та взутті.
-Якщо в ніс потрапила комаха чи якийсь інший предмет, слід негайно сказати про це дорослому.

Читання оповідання В. Сухомлинського «І уві сні пахнуть руки матері»:
«Біжить Мураха, поспішає додому, у мурашник. Несе крихту солодкого кавуна. Відчини дверцята, заходить до хати. А в мурашнику багато маленьких ліжечок. І в кожному ліжечку -Мурашеня.
Знайшла Мураха своє Мурашеня в ліжечку. Сіла в головах, обіймає його, цілує. А Мурашеня радіє по-своєму, по-мурашиному, белькоче: «У тебе руки так солодко пахнуть...».
Нагодувала мама Мурашеня кавуном. Наїлося маленьке, посміхається.Заснуло синятко Мурашеня. А Мураха тихесенько, щоб не розбудити маля, встала, взяла решту кавуна й поклала в банку — на зиму про запас.
Знову побігла Мураха до лісу. А Мурашеня лежить у ліжечку й посміхається. І уві сні пахнуть руки матері».

А ви відчуваєте запахи своїх рідних?