Мовленнєвий етекет

          

      Упродовж століть людство виробило прийнятні форми співіснування, які базувалися на правилах і традиціях кожного народу, а також були зумовлені особливостями національної історії, ментальності, політичного устрою країни.

      Суспільство з давніх-давен виробило правила поведінки. Насамперед “Біблія” та народна мудрість вчили, що і як треба робити, тобто дотримуватись умов етикету. Етикет - це встановлений порядок, сукупність правил, які регламентують зовнішні прояви людських взаємин.

     Звісно, етикетні норми мають знати всі. Але закономірним є твердження, що в першу чергу вихованими повинні бути вихователі, вчителі. Саме їм хочеться адресувати слова А.П. Чехова: “У людини має бути прекрасним все: і обличчя, і одяг, і душа, і думки”. Цей ряд вимог можна продовжити, адже педагогічна діяльність потребує від вчителя вміння спілкуватися з дітьми та їхніми батьками, колегами й представниками інших  

професій. Вчителеві не пробачається те, що інколи пробачається представникам іншої професії.

      Етикет має ситуативний характер. Вибір людиною слова чи жесту обумовлений специфічною ситуацією. Етикетні ситуації в свою чергу пов'язані з повсякденними подіями або святами.

     Виділяють чотири основні підсистеми етикету.

1) мовленнєвий або вербальний етикет. Мовленнєвий етикет регламентує словесні формули вітання, знайомства, поздоровлення, побажання, прохання, 

поради, запрошення, співчуття. Це ж стосується манери спілкування та мистецтво вести бесіду; 

2) міміка та жести, або кінесика. У багатьох народів є своєрідні жести привітання, прощання, згоди, заперечення. Міміка, погляд, вираз обличчя свідчать про ставлення співрозмовника;

3) організація простору в етикеті, або етикетна проксеміка. В етикеті важливе значення має розташування співрозмовників у просторі, дистанція між ними, фізичний контакт. Необхідно також знати, яке місце в кімнаті чи за столом можна зайняти, які пози позитивні;

4) речі в етикеті, або етикетна атрибутика.

   Щоб навчитися етикету, недостатньо оволодіти сукупністю правил поведінки. Необхідно мати уявлення про історію етикету, про специфічні риси поведінки різних народів світу.

      Етикет - це не тільки специфічна комунікативна система й форма поведінки, а й своєрідна система знаків.

Кожний акт спілкування передбачає наявність не менше двох партнерів, які мають комунікативний статус. Комунікативні ролі зумовлені статево-віковими та соціальними ролями, а також залежить від комунікативної ситуації. Так, наприклад, по-різному спілкуються у школі та на стадіоні.

 Спілкуванню передує стадія орієнтації: партнери визначають свою тактику поведінки. Основними параметрами є стать, вік і суспільне становище. Етикет насамперед, і забезпечує спілкування партнерів.

  Мовленнєвий етикет - це система сталих формул спілкування, що предписується суспільством для встановлення мовленнєвого контакту співбесідників, підтримання спілкування у бажаній тональності відносно їх соціальних ролей і рольових позицій, відносно один одного, взаємних відношень у офіціальних і неофіцальних обставинах. Мовленнєвий етикет - це „мікросистема національно-специфічних вербальних одиниць, які прийняті і предписані для встановлення контактів співбесідників,

підтримання спілкування у бажаній тональності відносно правилам мовленнєвої поведінки (правил етикету).

      Етикет (з французької etiguette - ярлик, етикетка) виконує регулюючу роль у виборі певної форми спілкування: „ти” чи „Ви”, звернення за ім'ям чи за допомогою іншої номінації („Зайченя моє”, „Сонечко моє”, „пані та пан” тощо), засобу спілкування в залежності від соціальної ситуації (місто, сільська місцевість, старше покоління, молодь, підлітки, професійне спілкування і ін.).

    Мовленнєвий етикет пов'язаний з поведінкою мовця, з його етикою. Етика (грец.) - це мораль, вчення про систему норм моральної поведінки. Етикет - певний стереотип поведінки, прийнятий в даному суспільстві, правила етикету відображені у мовленнєвих формулах. Мовленнєвий етикет виконує регулюючу функцію нашої поведінки у процесі мовлення і спілкування.

   Мовленнєвий етикет - це доброзичливе спілкування у ситуаціях звертання і привернення уваги, знайомства, вітання, прощання, вибачення, вдячності, побажання, послуги, поради, згоди, запрошення, відказу, ухвали, компліменту, співчуття та ін..

   Людині упродовж дня необхідно спілкуватися з багатьма людьми і звертатися до них за різними речами. Мовленнєвий етикет складають і вираження (мовленнєві формули), з якими люди звертаються один до одного, проявляючи при цьому пошану до особистості іншої людини, ввічливість, тактовність.

   Мовленнєвий етикет виконує низку функцій. Серед них: комунікативна (основна), контакто-встановлююча (фатична), конатативна; регулююча, волеіз'явлення, побудження, привернення уваги, вираження відносин і почуттів до адресата та обставин спілкування.

    Мовленнєвий етикет функціонує тільки у неопосередкованій ситуації спілкування, яку можна позначити як „я - ти - тут - зараз”. Наприклад: „ Я 

вітаю тебе з днем народження”. Але мовленнєвий етикет відсутній у наступному виражені: „Учора він мене привітав з днем народження”.

  Мовленнєвий етикет передбачає правила мовленнєвої поведінки у стандартизованих (типізованих, однотипних) ситуаціях мовленнєвого спілкування.

  Багаточисленні повторення однотипних мовленнєвих ситуацій призводять до того, що комунікативні одиниці, що обслуговують ці ситуації, переходять із вільних висловлювань у зв'язні, що отримали назву сталих форм і виражень мовленнєвого етикету - стереотипів мовленнєвого етикету, кліше, шаблонних фраз, які утворюють у середині кожної типізованої ситуації синонімічні ряди.

  Мовленнєвий етикет відображається у ідіомах, фразеологічних зворотах, прислів'ях і приказках. Наприклад: „Ласкаво просимо,” „Хліб та сіль”, „Мир дому цьому”, „З легким паром”, „З Богом”, „Янгола хранителя Вам” тощо.

   Формули мовленнєвого етикету змінюються з часом у зв'язку із соціально-економічними і політичними подіями у суспільстві.