Культура мовлення - це вміння правильно спілкуватися (й писати), добирати мовно-виражальні засоби відповідно до мети та ситуації спілкування, це система вимог стосовно вживання мови в мовленнєвій діяльності.
Культура мовлення має як соціальне.ю так і національне значення: вона забезпечує високий рівень мовленнєвого спілкування, облагороджує стосунки між людьми, сприяє підвищенню загальної культури особистості та суспільства взагалі; через культуру мовлення відбувається культивування самої мови, її вдосконалення.
Кінцевою метою опанування рідною мовою в дошкільному віці є засвоєння її літературних норм і культури мовлення, культури спілкування рідною мовою.
Культура мовлення - це вміння правильно говорити (й писати), добирати мовно-виражальні засоби відповідно до мети та ситуації спілкування, це система вимог стосовно вживання мови в мовленнєвій діяльності.
Культура рідної мови має як соціальне так і національне значення: вона забезпечує високий рівень мовленнєвого спілкування, облагороджує стосунки між людьми, сприяє підвищенню загальної культури осбистості та суспільства загалом; через культуру мовлення відбувається культивування самої мови, її вдосконалення.
Володіти культурою мовлення - значить не тільки розуміти значення всіх елементів мови (слів, коренів, префіксів, суфіксів, закінчень, різних типів речень, інтонації), але пам'ятати, як прийнято ними користуватися в літературному мовленні.
Б.Н. Головін визначає культуру мовлення, як таку, що має два семантичних аспекти: перший - культура мовлення, це сукупність і система комунікативних якостей мовлення і другий, що становить сутність культури мовлення як вчення про сукупність і систему комунікативних якостей мовлення.
Мовознавець Бабіч Н.Д. виділяє такі основні причини недостатнього рівня культури мовлення: більшість людей мало читає, у тому числі художні тексти, зокрема рідною мовою; окремі мовці не володіють навичками швидкого і осмисленного читання, у них слабо розвинуті почуття естетичного задоволення від спілкування з книгою.
Вік технократії виробив у багатьох людей байдужість до гуманітарних дисциплін, зокрема до мови, у зв'язку з чим подекуди втратились елементи творчості, усвідомлення практичної необхідності знання мови, потреби систематичності у засвоєнні нормативної граматики, що продукує поверховість, фрагментарність знань тощо.
Практика білінгвізму спричинює у деяких мовців численні явища інтерференції, звільнитися від яких можна лише за умови глибокого знання систем обох мов.
Відсутність в окремих людей навичок користування довідковою літературою (словниками, довідниками та ін.).
Отже, щоб підвищувати рівень мовленнєвої культури, необхідним на думку мовознавця Н.Д. Бабіч є шанування мови, якою спілкуєшся, і людей, з якими спілкуєшся; читання творів різних жанрів, критичне і творче ставлення до написаного і промовленного слова тощо.
Кінцевою метою опанування рідною мовою в дошкільному віці є засвоєння її літературних норм і культури мовлення, культури спілкування рідною мовою.
Культура мовлення - це вміння правильно говорити (й писати), добирати мовно-виражальні засоби відповідно до мети та ситуації спілкування, це система вимог стосовно вживання мови в мовленнєвій діяльності.
Культура рідної мови має як соціальне так і національне значення: вона забезпечує високий рівень мовленнєвого спілкування, облагороджує стосунки між людьми, сприяє підвищенню загальної культури осбистості та суспільства загалом; через культуру мовлення відбувається культивування самої мови, її вдосконалення.
Володіти культурою мовлення - значить не тільки розуміти значення всіх елементів мови (слів, коренів, префіксів, суфіксів, закінчень, різних типів речень, інтонації), але пам'ятати, як прийнято ними користуватися в літературному мовленні.
Б.Н. Головін визначає культуру мовлення, як таку, що має два семантичних аспекти: перший - культура мовлення, це сукупність і система комунікативних якостей мовлення і другий, що становить сутність культури мовлення як вчення про сукупність і систему комунікативних якостей мовлення.
Мовознавець Бабіч Н.Д. виділяє такі основні причини недостатнього рівня культури мовлення: більшість людей мало читає, у тому числі художні тексти, зокрема рідною мовою; окремі мовці не володіють навичками швидкого і осмисленного читання, у них слабо розвинуті почуття естетичного задоволення від спілкування з книгою.
Вік технократії виробив у багатьох людей байдужість до гуманітарних дисциплін, зокрема до мови, у зв'язку з чим подекуди втратились елементи творчості, усвідомлення практичної необхідності знання мови, потреби систематичності у засвоєнні нормативної граматики, що продукує поверховість, фрагментарність знань тощо.
Практика білінгвізму спричинює у деяких мовців численні явища інтерференції, звільнитися від яких можна лише за умови глибокого знання систем обох мов.
Відсутність в окремих людей навичок користування довідковою літературою (словниками, довідниками та ін.).
Отже, щоб підвищувати рівень мовленнєвої культури, необхідним на думку мовознавця Н.Д. Бабіч є шанування мови, якою спілкуєшся, і людей, з якими спілкуєшся; читання творів різних жанрів, критичне і творче ставлення до написаного і промовленного слова тощо.
Комментариев нет:
Отправить комментарий